Это история о том, как я погрузился в мир наркотиков и как кодеин сделал меня рабом своего грезного влияния.
Закладки стали моим ежедневным спутником в этой долгой одинокой ночи, когда я ощущал неутолимую боль внутри себя. Каждый день я искал новые способы
подогреть себя, смазывая раны синими пилюлями, которые обещали мгновенный экстаз. Я проглатывал их сразу, словно амброзию, овладевая моим телом и разумом.
Однажды мне посчастливилось познакомиться с одной
тян, которая обладала связями в этом грязном мире. Она была прекрасна, словно ангел, ниспускающийся с небес. Она устроила мне закладку, которая открыла мне дверь в новый мир. Мир, где время остановилось, а реальность смешалась с моими галлюцинациями.
Я потратил все, что было у меня, чтобы иметь возможность погрузиться еще глубже. Я продал свою
плойку, потому что я знал, что счастье лежит не в ней, а в каждой капле кодеина. Этот наркотик окутал меня своими спиральными обьятиями, и я поддался его соблазну. Больше ничего не имело значения, кроме как
ловить кайф и наслаждаться каждым мгновением, проведенным внутри этого бесконечного кошмара.
Первитин и опийчик втянули меня еще глубже в пучину этого безумия. Я стал искать новые способы получить тяжелый дозированный экстаз. Мой организм и разум начали разрушаться под этой натиском, но я был счастлив, потому что
то, что не убивает, делает сильнее.
Я стал одержим идеей внюхать каждую маленькую каплю кодеина и почувствовать, как она ласкает мои легкие и кровь, наполняя меня блаженством. Я переходил все границы, чтобы достичь этого момента и оставаться в нем вечно.
Судьба решила поиграть со мной в свою игру и показать, что нет ничего более хрупкого, чем наш разум. Однажды, когда я был обдолбанным до предела, я провалился в глубокий сон и оказался заперт в своем собственном лабиринте кошмаров.
Я понял, что моя жизнь превратилась в тленный сон, который я не мог контролировать. Будьте сильными и всегда помните, что есть другие способы наслаждаться жизнью.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!